Чи знаєте ви, у чому різниця між співстражданням і співчуттям?
Більшість людей вірять у те, що співстраждання ― це прекрасне почуття. На жаль! Якщо ви людина, здатна занадто співстраждати іншим людям, це може зіграти з вами злий жарт.
Більше практик і теорії для застосування у своїй практиці Духовного коучингу на нашому сайті в курсі Духовний коучинг.
Візьмемо, приміром, хорошого друга, який хоче бачити вас, тому що йому потрібно з кимось поговорити про свої незліченні проблеми. Ви співстраждаєте йому і його становищу і погоджуєтеся випити з ним кави. Ви терпляче вислуховуєте все, що він розповідає вам. Як ви почуваєтеся після закінчення зустрічі? Втомленим? Спустошеним? Чи поспішаєте ви піти? Саме про цей злий жарт я хочу з вами поговорити.
Така ситуація повторюється щоразу, коли ми віримо, що доречно відчувати біль близьких людей, що, начебто, є доказом нашої любові, а також ми віримо, що ми зобов’язані зробити все, щоб допомогти їм. Таким чином, зі співстражданням часто буває так, що над проблемою замість однієї людини плачуть двоє. Окрім того, як правило, у подібних зустрічах немає сприятливого виходу, оскільки людина, яка співчуває, не об’єктивна і не може по-справжньому допомогти.
Якщо ми здатні надто співстраждати, ми забуваємо про поняття відповідальності, яке передбачає, що кожна людина повинна вміти нести наслідки своїх рішень і дій. Ми відповідальні, коли хочемо допомогти за будь-яку ціну або коли звалюємо собі на плечі чужі проблеми.
Людина, яка відчуває співчуття, поводитиметься зовсім інакше. Співчуття ― це здатність розуміти, що відбувається всередині іншої людини, не обов’язково переживаючи її емоції, що допомагає нам залишатися самим собою. Коли ми співчуваємо, ми нікого не судимо і не звинувачуємо. Ми залишаємося спостерігачами, що дає змогу залишатися у своєму серці, не впадаючи в страхи й емоції, як це часто відбувається, коли ми співчуваємо іншим людям…
Повернімося до наведеного вище прикладу.
Якщо ви здатні співчувати, ви вислухаєте вашого друга, але замість того, щоб намагатися допомогти йому за всяку ціну, ви поставите йому такі запитання:
- Як ти почуваєшся в цій ситуації?
- Чого ти боїшся для себе?
- Що ти вже зробив, щоб постаратися вирішити цю проблему?
- Чого ти очікуєш у цій ситуації від мене?
Вчиняючи таким чином, ви визнаєте, що проблеми, про які йдеться, ― це проблеми вашого друга, і що ви хочете йому допомогти самостійно знайти найкраще для нього рішення. Якщо, відповідаючи на останнє запитання, ваш друг попросить про щось, що перевищує вашу компетенцію або межі, ви маєте право не погодитися виконати його прохання, і це не означає, що ви його не любите. Пам’ятайте, що допомагати іншим на шкоду своїм власним потребам я ніколи не раджу, бо, забуваючи про себе, ми защемляємо власні інтереси та відчуваємо гнів.
Якщо ви не впевнені, чи була ваша поведінка співчуттям або співстражданням по відношенню до когось, ви зрозумієте це одразу після розмови, відчувши втому або наповненість енергією. Спістраждання позбавляє нас енергії, а співчуття допомагає залишатися в контакті з нашою природною енергією.
З любов’ю,
Ліз Бурбо
Переклад: Ія Зайцева
