Усе, що живе на землі, природно потребує життєвого простору. Коли людина має необхідний їй життєвий простір, це робить її більш життєрадісною, енергійною та творчою. Людина без свого життєвого простору — це як тварина без території. Це суперечить біологічним і природним законам.

Людині потрібно, щоб її фізичний, емоційний та ментальний простір поважали. Без цього вона відчуває себе нікчемною, позбавленою любові. Ваш фізичний простір — це місце, де ви живете, ваша кімната, ваше ліжко, ваші речі, ваше робоче місце, ваші робочі інструменти та все, що вам належить. Це також ваше тіло: ваше здоров’я, їжа, яку ви споживаєте, запахи та дотики інших людей. Це також ваше життя і ваша смерть. Ваш емоційний простір формується вашими бажаннями, цілями, щоденними виборами, розкладом, часом, друзями, роботою, відчуттями, а також красою, присутньою у вашому житті. Ваш ментальний простір, у свою чергу, визначається вашим вибором навчання, знаннями, думками, переконаннями та страхами, вашою поштою, зобов’язаннями та моментами самотності для роздумів.

Ваша здатність встановлювати межі та домагатися поваги до вашого фізичного простору є відображенням вашої здатності встановлювати межі та поважати свій емоційний і ментальний простір. Це відображає вашу здатність відстоювати себе, поважати себе та домагатися поваги до своїх потреб. Поспостерігайте, чи поважаєте ви себе і чи домагаєтеся поваги у всьому, що стосується вашого фізичного світу, — і ви зрозумієте, наскільки ви поважаєте свій емоційний і ментальний простір.

Ви, мабуть, — як і всі — мрієте про достатність простору, але, можливо, вважаєте це неможливим, оскільки живете й працюєте разом з іншими людьми, які мають свої потреби. Наприклад:

• Ваші діти весело галасують, а вам хочеться тиші, щоб відпочити;
• Вам не подобаються друзі вашого партнера або навпаки;
• Ваш партнер любить збирати старі речі, а ви волієте їх викидати;
• Ви любите і хочете часто виходити з дому, а ваш партнер воліє залишатися вдома.

Ви, мабуть, задаєтеся питанням, як домогтися поваги до вашого такого дорогоцінного особистого простору і чому деяким людям це вдається легше, ніж іншим. Якщо ваші батьки — особливо той з них, хто має ту саму стать, що й ви — не показали вам власним прикладом, як розмежовувати й поважати свій простір, вам доведеться докласти більше зусиль, щоб цього досягти. Більшість батьків не є організованими та дисциплінованими, вони не вміють поважати себе. Вони або надто потурають дітям, або надто контролюють та обмежують їх. Саме тому більшості з нас доводиться вчитися розмежовувати простір, який нам потрібен.

Ось кілька ознак, за якими можна визначити, чи важко вам відмежувати та дотримуватися меж свого особистого простору:

• Ви не поважаєте особистий простір інших: ви хочете їх контролювати та змінювати. Якщо це так, то інші, ймовірно, поводяться з вами так само.
• Ви вірите у принцип «живи й дай жити іншим». Наприклад, члени вашої родини роблять у вашому просторі все, що заманеться, а ви вважаєте, що дозволити їм це — це прояв любові.
• Ви відчуваєте провину, вимагаючи свого простору. Наприклад: хтось кричить вам у вуха, ви рішуче зупиняєте його, а потім відчуваєте провину за те, що були такими рішучими або прямими.
• Ви боїтеся, що вас назвуть егоїстом, коли ви не хочете позичити щось або дати комусь гроші, або коли ви наважуєтеся висловити свої прохання. Наприклад: ви не наважуєтеся попросити не курити у вашому автомобілі.
• Ви робите все можливе, щоб вас не відкинули чи не покинули.
• Ви — несвідомо — розвиваєте хворобу, щоб мати спокій і повернути собі простір, який вам потрібен.

Чим менше ви поважаєте свій особистий простір і не дбаєте про те, щоб його поважали інші, тим більше інші будуть втручатися у ваше життя. Так само, як коли тварина не позначає свою територію своїм запахом, інші тварини зазіхають на її територію.

Пам’ятайте, що те, що роблять з вами інші, є відображенням того, що ви робите з собою та з іншими. Звинувачувати їх і вимагати, щоб інші надавали вам простір, ні до чого не приведе. Повага має спочатку існувати всередині вас.

Ось кілька порад, як це зробити.

• Усвідомте, чого ви насправді хочете, і запишіть це. Переглянувши визначення фізичного, емоційного та ментального простору, визначте, що для вас було б ідеальним.
• Вирішіть, що лише ви можете організувати свій простір. Обговоріть це з людьми зі свого оточення. Запитайте їх, яким, на їхню думку, має бути ідеальний простір. Разом обміркуйте, як кожен може залишитися задоволеним. Завжди можна знайти рішення, яке влаштує всіх.
• Ймовірно, вам не вдасться відразу повністю дотримуватися свого особистого простору та домогтися, щоб його поважали. Наприкінці кожного дня перевірте, чи не відчували ви себе пригніченим, чи не відчували ви нестачу простору або чи не відчували ви, що вас не поважають ви самі або хтось інший. Якщо так, запишіть, в якій ситуації це сталося, і поміркуйте, що ви могли б зробити інакше наступного разу.
• Дозвольте собі поки що не вміти відстоювати свій простір, знаючи, що одного дня вам це вдасться.
• Щодня записуйте, що допомогло вам відчути себе у своєму просторі, і похваліть себе за те, що ви його поважали.

Не забувайте, що ви маєте право мати потреби, які відрізняються від потреб інших. Пам’ятайте про ці потреби — вони важливі. Ніхто у світі не може встановити межі вашого простору замість вас. Це ваша відповідальність. Тільки так ви зможете жити у своєму власному життєвому просторі, поважаючи при цьому простір інших.

З любов’ю,

Ліз Бурбо

Переклад: Ія Зайцева