Я часто чую, як люди кажуть, що безумовна любов можлива з деякими людьми або в деяких ситуаціях, але з іншими це просто неможливо.
Наприклад, пан каже мені, що він любить свого сина безумовно, і раптом колись дізнається, що той вживає наркотики і не заборонить йому це робити, то таке рішення буде дуже шкідливим і точно не може бути доказом любові з боку батька. Він переконаний, що його син продовжуватиме вживати наркотики, якщо він йому це дозволить, і що батько, який любить свого сина, звичайно ж, не може прийняти рішення, яке тому зашкодить.
Такий опір і заперечення, типові для більшості з нас, є лише проявом нашого его. Воно абсолютно не може зрозуміти духовні поняття. Поняття безумовної любові належить до духовного світу, а не до матеріального, який охоплює фізичні, емоційні та розумові аспекти людини.
Любити беззастережно означає приймати, визнавати, спостерігати за поведінкою, не критикуючи і не засуджуючи її. Незалежно від того, позитивна ця поведінка чи негативна, ми просто спостерігаємо за нею і приймаємо її, пам’ятаючи, що кожна людина має право бути іншою. Ми віримо, що приймати означає погоджуватися з якостями (бути), поведінкою і діями (діяти). Коли на нас впливає наш матеріальний аспект, ми покладаємося на наше сприйняття, яке базується на всьому, чого ми навчилися в минулому. Сприйняття завжди походить із пам’яті або минулого досвіду людини, тому ми, як правило, сприймаємо все інакше, ніж інші.
Повертаючись до попереднього прикладу батька, який дізнається, що його син вживає наркотики, очевидно, що його уявлення про безумовну любов походить з його розумового виміру. Він вірить, що любити свого сина безумовно означає погоджуватися з його рішенням. Ось чому він так сильно опирається тому, щоб випробувати цю форму любові. Він скаже: «Я не можу сказати синові, що я його приймаю, бо він продовжуватиме вживати наркотики, а може, навіть ще більше, якщо знатиме, що я це схвалюю».
Насправді, справжня згода – це здатність сказати «так» тому, що відбувається, навіть і особливо тоді, коли ми не згодні. Ми знаємо, що не згодні, що така поведінка не відповідає нашим уподобанням, але ми можемо прийняти, що на даний момент це те, що відбувається. Ось що означає приймати, любити беззастережно. Ніхто не може ДІЙСНО ЗНАТИ, що означає любити беззастережно, доки ця форма любові не була засвоєна і випробувана особисто на практиці.
Необхідним кроком для досягнення безумовної любові є визнання того, що кожна людина на землі несе 100% відповідальність за свої вчинки. Так, але моєму синові лише 15 років, я все ще несу за нього відповідальність, – скаже батько. Ставши відповідальною людиною, цей батько зрозуміє, що його дитина може сама вирішувати, чого вона хоче від життя, адже саме вона повинна буде нести відповідальність за наслідки своїх вчинків.
Іншим кроком, необхідним для справжнього прийняття відповідальності з боку батька, є усвідомлення того, що він притягнув до себе сина, який змушує його переживати складні ситуації, щоб навчитися приймати себе. Щоб зрозуміти, що саме він повинен прийняти в поведінці свого сина, батько повинен проаналізувати, як він оцінює сина, коли той вживає наркотики. Якщо він вважає сина боягузом, слабаком або залежним, то син з’явився в його житті, щоб допомогти йому зрозуміти, що він сам не приймає і не дозволяє собі бути таким. Ні батько, ні син не приймають це в собі.
Ви помітите, що я завжди говорю про прийняття лише стосовно ставлення, способу буття, а ніколи стосовно поведінки і дій. Це означає, що батько повинен прийняти не сам факт вживання наркотиків, а те, що він вважає боягузливим, слабким і залежним.
Наостанок, ось як батько міг би поговорити зі своїм сином в такій ситуації: Я дізнався, що ти вживаєш наркотики, і хочу сказати, що я з цим абсолютно не згоден. Мені дуже боляче і страшно. Я знаю, що можу заборонити тобі вживати наркотики, погрожувати, що більше не даватиму кишенькових грошей, заборонити виходити з дому, але я також знаю, що ти все одно знайдеш спосіб це робити. Крім того, моя поведінка дуже зашкодила б нашим стосункам. Я хочу використати цю ситуацію, щоб дізнатися, чого вона може мене навчити, і для цього я повинен зрозуміти, яким я тебе вважаю та за які якості засуджую. Ну, я вважаю тебе боягузом, слабким і залежним. Здається, якщо я так про тебе думаю, це означає, що я іноді вважаю себе таким по відношенню до себе або до інших, і що ти теж іноді так про мене думаєш. Чи можеш ти розповісти мені, за яких обставин ти вважав мене боягузом, слабким і залежним по відношенню до тебе або до когось іншого?
Як тільки людина дозволяє собі такий досвід, відбувається те, що я називаю дивом. У нашому прикладі син, не відчуваючи осуду з боку батька, відчує себе вільним розповісти йому, коли він сам критикує батька. Диво полягає в тому, що батько і син почуватимуться краще після розмови, вони відчуватимуть повагу один до одного. Син зможе поділитися з батьком своїми переживаннями. Тільки коли він вирішить, що більше не хоче нести шкідливі наслідки своєї залежності, він зможе зупинитися. Багато батьків розповідали мені, що їхні діти дуже швидко кинули наркотики після такої розмови.
Інший спосіб, який використовують багато батьків, здається, дає дуже хороші результати. Батько питає сина: Якби ми помінялися місцями, що б ти зробив на моєму місці? Які заходи, рішення ти б прийняв? Можливо, син скаже йому, що більше не даватиме йому кишенькових грошей і що він повинен працювати, щоб оплатити свої наркотики. Таким чином, батько може дати синові роботу або дозволити йому заробляти необхідні гроші деінде. Важливо, щоб батьки поважали пропозицію своєї дитини. До речі, вона часто буває суворішою, ніж те, що вирішили б батьки.
Бажаю вам користуватися численними нагодами, які трапляються щодня, щоб практикувати любов до себе та інших беззастережно. Кожного разу, коли ви це робитимете, це буде як тренування м’язів, і з часом це ставатиме все легше і легше.
З любов’ю,
Ліз Бурбо
Переклад: Ія Зайцева
